Білолісся - село в Татарбунарському районі Одеської області України.
Положення
Білолісся (колишня назва - Акмангит) знаходиться у південній частині Одеської області, у південній частині Бессарабії (яка називається Буджаком),
приблизно посередині між містами Ізмаїл та Білгород-Дністровський.
Найближчі населені пункти:
- м. Татарбунари, районний центр Татарбунарського райноу (10 км на південний захід від Білолісся);
- с. Михайлівка Саратського району (3 км на північ);
- с. Зарічне Татарбунарського району (4 км на південь);
- м. Сарата (14 км на північ).
Відстань до найбільших міст Одеської області:
- Одеси - 132 км;
- Білгород-Дністровського - 67 км;
- Ізмаїла - 107 км;
- Болграда - 103 км.
До найближчої залізничної станції Сарата - 14 км.
Відстань до найближчих курортів, розташованих на Чорному морі:
- Катранка - 35 км;
- Рассєйка - 40 км;
- Лебедівка - 55 км.
Через село проходить автомобільна дорога Одеса-Ізмаїл-Рені.
Село розкинулося довгою смугою на західному схилі невисокого довгого пагорба,
що протягнувся з півночі на південь вздовж лівого берега річки Сарата. Довжина села
з півночі на південь - 4,5 км, ширина (з заходу на схід) - 1 км.
Площа населеного пункту - 439,30 га.
Околиці
У долині річки Сарата, за 1 км на захід від села, знаходиться широка зелена толока.
Сама річка у спекотні літні місяці у багатьох місцях пересихає.
Паралельно з річкою проходить зрошувальний канал, побудований
у 80-х роках XX ст. Канал входив до Дунай-Дністровської зрошувальної системи, яка,
в свою чергу, повинна була стати частиною більш глобальної системи Дунай-Дніпро.
Спорудження каналу та опріснення озера Сасик призвели до екологічних проблем
озера. Зараз канал не працює, вода у ньому відсутня.
На захід від Білолісся, на протилежному березі річки Сарата, знаходиться невисокий хребет Кундук,
який розділяє басейни річок Сарата та Кагальник (Когильник, Кундук).
З хребта відкривається прекрасний вид на село Білолісся та місто Татарбунари. На хребті Кундук,
приблизно в 4 км від села, знаходиться прадавній скіфський курган,
один з найвищих в Україні. Навколо Білолісся знаходиться декілька інших, невисоких курганчиків,
суттєво зруйнованих в останні десятиліття.
Населення
Населення Білолісся станом на лютий 2011 р. складає 2063 чоловіка. Фактично, кількість мешканців
менша, оскільки частина працездатного населення, прописаного в Білоліссі,
проживає у Одесі та інших містах.
Склад населення:
- дітей дошкільного віку - 158;
- учнів - 238;
- працюючих - 635;
- пенсіонерів - 499.
Більшість працездатного населення працює у Татарбунарах, частина займається обробкою землі на приватних ділянках (паях), частина - в установах села.
Протягом останніх трьох десятиліть кількість мешканців села постійно скорочується.
Головні причини - смертність та міграція молодого
працездатного населення у міста - Одесу, Ізмаїл, Білгород-Дністровський та ін.
Майже все населення Білолісся є українцями. Серед інших національностей - декілька циганських родин, є також
росіяни, молдовани та болгари. Переважна більшість населення є корінними мешканцями села.
Власне, село
У квітні село потопає у цвітінні фруктових дерев,
на початку травня - бузку, наприкінці травня - у пахучому ароматі білих акацій.
Фрукти дають плоди протягом майже всього літа - черешні, вишні, шовковиці, абрикоси, алича, сливи, яблука, персики, груші.
Влітку в село до своїх родичів з'їжджаються багато бувших мешканців (особливо з дітьми), яким приємно провести час
у своїх родичів та скуштувати натуральних дарів літа.
Золотою порою є початок осені, коли дозрівають виноград та кавуни. За ними приходить пора горіхів та айви.
У центрі села знаходиться сільська рада, ветеринарна дільниця та торговий центр.
Неподалік - сучасний двоповерховий будинок культури, побудований в 1975 році.
Його фасад прикрашає мозаїка - дівчина в українському вбранні, кобза,
як символ співучості українського народу. Доповнюють картину колоски стиглої пшениці, лоза і гроно винограду.
Саме цей орнамент символізує родючість південного краю.
У будинку культури працюють бібліотека та музична школа. На свята гучно лунають мелодії духового оркестру,
який кілька років поспіль виборює найкращі місця у численних музичних конкурсах Одеської області.
Навпроти будинку культури - пам'ятник учасникам Татарбунарського повстання 1924 р. та Великої
Вітчизняної війни 1941-1945 рр.
Також у центрі села - нова сучасна десятилітня школа, побудову якої було завершено у 1985 році.
Сьогодні Білоліська загальноосвітня школа - це світлі предметні кабінети, спортзал,
актовий зал, комп’ютерний клас, їдальня.
В школі навчаються 238 учнів та працюють 30 педагогів.
Серед інших установ у селі знаходяться: дитячий дошкільний заклад «Сонечко» (відвідують 42 дітей), лікарняна амбулаторія, стоматологічний кабінет.
Функціонують 6 торгівельних точок та два бари.
Найбільша і одна з найстаріших споруд села - це
Свято-Покровська церква, побудована у 1878 р.
Серед сільских церков півдня Одеської області небагато можуть зрівнятися за величчю з Білоліською.
Але, на жаль, з 1962 по 1990 роки, у період "войовничого атеїзму" церква була закрита,
і використовувалась як склад, спортзал або ж просто руйнувалась без догляду.
Земля та господарство
Загальна площа земель, підпорядкованих Білоліській сільській раді, становить 9 684,30 га.
Із них 439,30 га - територія села.
Більшість земель навколо села - родючі чорноземи. Всього земель сільськогосподарського призначення - 8 723,65 га.
Із них:
- орна земля - 8 123,64 га;
- пасовиська - 495,11 га.
Площа лісосмуг - 162,45 га.
Після розпаювання колгоспу у 90-х роках ХХ ст. більшість орної
землі передана у приватну власність селянам. Переважна більшість селян здають свої паї
у оренду сільськогосподарським підприємствам:
- СФГ "Балкани";
- СВК "Дружба";
- ПСП "Надія";
- СФГ "Ізгрєв";
- СФГ "Кедр-Ко";
- ЗАО "Лідер";
- СФГ "Верба";
- ФГ "Юрмакс";
- ПП "Атлант-Ю";
- ФГ "Олександра-М";
- ФГ "Вежес".
Всього у оренді у названих господарств знаходиться 6 046,87 га.
Самостійно ведуть фермерське господарство 164 приватних товаровиробника. Площа оброблюваної ними землі - 1 127,99 га.
|